Загальна граматична характеристика займенників

Займенникoм називається частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?. Наприклад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, всякий, стільки.

Морфологічні ознаки займенника - це рід (якщо є), число (якщо є), відмінок. Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (я, він, хто, що і под.), інші - за родами, числами й відмінками, як прикметники (наш, деякий, нічий і под.). Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками , як числівник два.

Синтаксичну роль у реченні займенник виконує ту ж, що й іменник, прикметник, числівник:

а) підмет: Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить.

б) означення: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

в) додаток: Журбою не некличу собі долі, коли так не маю. Я тебе не сьозою - ждатиму.

г) обставина: Сідай же й ти коло мене. Шукайте цензора в собі.

д) іменна частина складеного присудка : Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою .

вгору