Відмінювання іменників другої відміни

1. Парадигма відмінювання

   1. Тверда група

   2. М'яка група

   3. Мішана група

2. Уваги до відмінкових форм другої відміни

3. Контрольні запитання

4. Практичні завдання

Відмінкові форми іменників другої відміни

Тверда група

М'яка група

Мішана група

Уваги до відмінкових форм іменників другої відміни

1. У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення а(я) (для чітко окреслених предметів і понять) чи у(ю) (для нечітко окреслених предметів і понять).
   Закінчення а(я) мають такі групи іменників:

   1. назви осіб та істот: абітурієнта, коня, комара, Дмитра;

   2. назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: зошита, ножа, олівця;

   3. власні назви населених пунктів: Ужгорода, Тернополя;

   4. назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дніпра, Дінця;

   5. назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: метра, грама, тижня (але року, віку);

   6. іменники-терміни: атома, квадрата, відмінка;

   7. назви будівель та їхніх частин: парника, коридора , гаража.

   Закінчення у(ю) мають іменники, що позначають:

   1. матеріали та речовини: цукру, меду, оцту, піску;

   2. явища природи: вітру, туману, граду;

   3. сукупність: хору, гурту (але табуна);

   4. середовище або простір: лугу, простору, горизонту;

   5. назви держав і територій: Криму, Китаю;

   6. назви установ, закладів, організацій: парламенту, вокзалу, театру;

   7. почуття, психічний і фізичний стан: болю, сміху;

   8. дії, процеси: відходу, переїзду, крику, виступу;

   9. абстрактні поняття: розуму, миру, характеру, настрою, вантажу.

2. У давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення.У назвах істот переважають флексії -ові, -еві, а у назвах неістот здебільшого вживаються -у, -ю.

3. У знахідному відмінку однини деяких іменників (назв неістот) можливі паралельні закінчення: писати лист і листа, зрізати дуба і дуб, дати ніж і ножа, полагодити приймач і приймача, узяти стілець і стільця.

4. У називному і кличному відмінках множини деякі іменники мають специфічні форми: комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі; вуса і вуси, вівса (і вівси), хліба (і хліби з іншим значенням);очі, плечі.Їх потрібно запам'ятати.

5. У родовому відмінку множини іменники на -анин, -янин втрачають елемент -ин і мають нульове закінчення: міщанин - міщан, галичанин - галичан (але осетинів, грузинів, мордвинів).
   Запам'ятайте форми: чобіт, циган; гостей, коней, грошей, очей, плечей (і пліч); почуттів, повір'їв, прислів'їв, морів.

6. Деякі іменники в орудному відмінку множини мають паралельні закінчення: гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями), коліньми (і колінами), крильми (і крилами).Слід запам'ятати форми очима, плечима.

7. Чергування (приклади подано фонематичною транскрипцією):

   1. голосних -о- та -і-: рік-Ж - рок-у;

   2. приголосних г, к, х та з, ц, с у місцевому відмінку: луг-Ж - у луз-і, байрак-Ж - у байрац-і, горох-Ж - у горос-і.

   
   Для того, щоб краще засвоїти поданий матеріал, пропонуємо відповісти на контрольні запитання та виконати практичні завдання. Бажаємо успіхів!

вгору