 ЧИ ЗУМІЄШ?   
     
 Чи зумієш ти кохати,   
 Щоб за все, про все забути,   
 Щоб усі зірвати пути,   
 Щоб усі зламати грати?   
 Чи зумієш ти літати,   
 Щоб зі мною в парі бути?   
     
 Чи здолаєш ти в кохання   
 Всі скарби душі вложити,   
 Щоби знов перетворити   
 їх огнем свого страждання?   
 Чи здолаєш без вагання   
 Так же вмерти, як і жити?   
     
 Коли так, летімо разом   
 В неосяжні високості,   
 Вище, дужче... аж до млості!   
 Душі, збурені екстазом,   
 Як раби, не гнуться плазом,—   
 На землі вони лиш гості!   
     
 В світовий процес творіння   
 Влиймо всі духовні сили.   
 Будьмо, як громові стріли:   
 Дві душі — одно горіння!   
 Щоб згадали покоління,   
 Як жили ми, як любили.   
     
 1912 р.   
   
