         
 У НІЧ ПІД НОВИЙ РІК   
 І   
 В одному колгоспі, одного району, одної області трапилася страшна пригода...   
 У ніч під Новий рік щось украло в тому колгоспі сторожа!   
 Був сторож, і як язиком його злизало.   
 У тому колгоспі по штату всього тільки 18 сторожів...   
 Не вісімдесят, а всього тільки вісімнадцять.   
 Сторожі між собою живуть тихо, мирно, у згоді та злагоді.   
 Вони собі сторожують, сонце собі крутиться, трудодні собі йдуть...   
 Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожів, якась там сварка, - то боже борони!   
 Хіба як у підкидного грають, та хтось не ту масть підкине. Але це буває дуже рідко, бо грають вони у підкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такі спеціалісти: дійшли вже до того, що без карт грають, а так - на мигах.   
 Отже, й сваритися нема причин.   
 Буває іноді, що стерегти нема чого, - так і з цього становища виходять: стережуть тоді один одного, щоб прогулів не було.   
 Одне слово, - хороші сторожі, кваліфіковані і з чималим стажем.   
 Троє з них уже в похилім віці, старенькі, а решта - нічого, у доброму ще здоров'ї, і як не грають під коморою у підкидного, тоді борються-"навхрест" або "під силки", а як боротись не хочеться, тоді йдуть на товарно-молочну ферму:   
 - Ану, хто бугая підніме?   
 Бугай у тому колгоспі-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кілограмів на вагу, але характером плохий, сумирний, дається піднімати, тільки стогне.   
 Одному не вдалося ще підняти, а вдвох уже піднімають.    
 Тільки крекчуть, як піднімають.   
 Оленка Кленова, найкраща в колгоспі ланкова і найгостріша на язик комсомолка, кинула якось на засіданні правління:   
 - Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам виграють! Досить уже їм бугая піднімати!   
 Сторожі образились та на Оленку:   
 - Ти не дуже базікай! Що ми сторожі, то нічого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!   
 І так за дівчину взялися, що якби не парторг із комсоргом, то, дивись би, й той... і ланку б одібрали!   
 А так, взагалі, що раз кажемо, сторожі дуже добрі й дуже кваліфіковані, просто таки незамінимі.   
 І от одного з них під Новий рік щось узяло й ухопило.   
 Діло було, -    розповідають, -    так.   
 Під Новий рік сторожі вийшли на роботу вже після зустрічі Нового року, бо ніхто до 12-ої години в колгоспі не спав, отже боятися не було чого, та й злодії у цю ніч теж Новий рік зустрічають, так що можна не хвилюватися.   
 Зустріли Новий рік і вийшли сторожувати.   
 Цю ніч не грали в підкидного, не боролися та й бугая не піднімали, бо було важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати.   
 І от другого дня дружина одного з сторожів зчинила гвалт:   
 - Нема чоловіка!   
 Сюди-туди - нема! Уже й вечір - нема! Подзвонили до району, викликали з міліції собаку-шукача Трефа, а воно тої ночі йшов сніг, сліди поприкидало. Треф побігав по дворах, підбіг до колгоспної комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сіна, підбіг до стогу і почав одгрібати сіно. Гріб, гріб і вигріб свинячий окіст. Всі тільки:   
 - Тю!   
 А комірник потихеньку:   
 - Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула:   
 - Дивись! І колоте, а в сіно заривається! Сказано, свиня!   
 - То воно з морозу, -    посміхнувся міліціонер.   
     
 ІІ   
 Крадіжка в колгоспі сторожа справила       на всіх гнітюче враження.   
 Дружина весь час плаче, родичі й сусіди сумують.   
 Сторожі ходять хмарою:   
 - Не вберегли!   
 Скликали екстрене засідання правління, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожів, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший штат.   
 - Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника.   
 - Скільки в колгоспі сторожів? - він запитав.   
 - Вісімнадцять!   
 - Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого красти!   
 - А що робити, щоб у колгоспі сторожів не крали?   
 - Єдний спосіб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовітував мудрий колгоспник. -    Голову колгоспу!   
 - Що ж йому сторожувати? - ми до нього.   
 - Колгоспні трудодні! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Ніхто тоді в нього сторожа не вкраде!   
     
 1950   
