         
 ДНІПРО   
     
 Антів древніх — вена,   
 Ордам — глиб шалена.   
 «Шлях з варяг у греки»,   
 Січі — кінь баский...   
 Мріяв наш Славутич,   
 Ніжний і гримучий,   
 Таврію обняти,   
 Оживить піски.   
     
 Став Дніпро морями,   
 Красить піч вогнями:   
 З неба глянь — наземний,   
 Свій Чумацький Шлях!   
 Не реве, не стогне,   
 Ріг достатку повнить;   
 Де канали— повінь   
 Золота в полях.   
     
 З думи і билини,   
 Із вогию-калини,   
 З грому Перемоги   
 Виплива ріка.   
 З-під Росії серця   
 Прямо в душу ллється,   
 А з душі, як з моря,   
 Вже не витіка.   
