         
 Я КЛИЧУ ТЕБЕ...   
     
 Той сад, і ніч, і зорі —   
 де вони тепер?   
 Згадай, як весна цвіла,   
 зі мною ти рада йшла.   
 А в серці — мов крик...   
 А серце розривалось,   
 бідне, прощалось   
 з тобою навік.   
 Ти їдеш в далекий край...   
 прощай, люба,   
 прощай!   
 Ой строгий життя закон:   
 востаннє глянь з вікон,—   
 я кличу тебе весь час,   
 життя ось розлучить нас!   
 Як гарно було нам!   
 Та я... я знову сам.   
     
 [1965]   
