         
ВЕСНА
     
 Пам'яті сестри Наталки   
     
 Чом мертві по плачуть, не стогнуть —   
 може б, скаргу почув я від тебе хоч раз!   
 Під білим сіюм твоя могила   
 і в ній ти з осені лежиш.   
 Устану — думала — води внесу,   
 піду на буряки — по нолю —   
 і заспіваю, братики,   
 й наплачуся уволю...   
 Брунчать бруньки над водою, водою,   
 йде весна зеленою ходою!   
 Не женіть потоків, вітри,   
 не будіть моєї сестри!   
 В неї ж руки вже розпались,   
 засміялися уста.   
 Ой як тепло! Ой як душно!   
 Ой як хочеться устать!   
 [1923]   
     
