         
 О ПАННО ІННО...   
 О панно Інно, панно Інно!   
 Я — сам. Вікно. Сніги...   
 Сестру я Вашу так любив —   
 Дитинно, злотоцінно.   
 Любив? — Давно. Цвіли луги...   
 О люба Інно, ніжна Інно,   
 Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.   
 Сніги, сніги, сніги...   
 Я Ваші очі пам'ятаю,   
 Як музику, як спів.   
 Зимовий вечір. Тиша. Ми.   
 Я Вам чужий — я знаю.   
 А хтось кричить: ти рідну стрів!   
 І раптом — небо... шепіт гаю...   
 О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.   
 Сестра чи Ви? — Любив...   
 1915   
     
