        
 ***   
 Хто ж це так із тебе насміяться смів?   
 Хто у твоє серце ніж загородив?   
 Виростали діти в хаті, як в гаю,   
 Без ясного сонця в рідному краю.   
 Накипіла злоба, сповнились серця —   
 Гей, курки спустили в матір і отця!   
 Хто ж це так із тебе насміяться смів?   
 Хто у твоє серце ніж загородив?   
 Засівали поле потом і слізьми.   
 Не родило жито — що хоч, те й візьми.   
 Тож сокири брали, щоб в крові погріть,   
 І йшли брат на брата однімать, ділить...   
 Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?   
 Хто ж так люто кинув па поталу нас?   
 І сказали людям: ми вас поведем!   
 Рушимо з ножами у наш край-едем.   
 І взялися кров'ю поле і гаї,   
 Бо рубались, бились ріднії, свої.   
 Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?   
 Хто ж так люто кинув на поталу нас?   
 І сказали люде; годі нас дурить!   
 Будем ще й на волі у кайданах гнить:     
 Ждали ми героя, а став свинопас,—   
 Хто ж так люто кинув на поталу нас?     
     
 1918     
   
