         
 ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ...     
     
 До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою.   
 Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п'янить...   
     
Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг...
 Гей, простори які. Любо-мило землі:   
 Де не глянь — колоски Та всі в злоті-сріблі.   
 Де не глянь — колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю ліски, Ніби дим, простяглись...   
 Ліше скраю ліски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята.   
 1911   
     
