         
 ЄРЕТИК   
 Шафарикові     
     
 Запалили у сусіда   
 Нову добру хату   
 Злі сусіди: нагрілися   
 Й полягали спати,   
 І забули сірий попіл   
 По вітру розвіять.   
 Лежить попіл на розпутті,   
 А в попелі тліє —   
 Іскра огню великого,   
 Тліє, не вгасає,     
 Жде підпалу, як той месник,   
 Часу дожидає,   
 Злого часу. Тліла іскра,   
 Тліла, дожидала   
 На розпутті широкому,   
 Та й гаснути стала.   
 Отак німота запалила     
 Велику хату. І сім'ю,     
 Сім'ю слав'ян роз'єдинила     
 І тихо, тихо упустила     
 Усобищ лютую змію.     
 Полилися ріки крові,   
 Пожар загасили.   
 А німчики пожарище   
 Й сирот розділили.   
 Виростали у кайданах   
 Слав'янськії діти,    
 І забули у неволі,   
 Що вони на світі!   
 А на давнім пожарищі   
 Іскра братства тліла, —   
 Дотлівала, дожидала   
 Рук твердих та смілих.   
 І дождалась... Прозрів єси   
 В попелі глибоко   
 Огонь добрий смілим серцем,   
 Смілим орлім оком!   
 І засвітив, любомудре,   
 Світоч правди, волі...   
 І слав'ян сім'ю велику   
 Во   тьмі і неволі   
 Перелічив до одного,   
 Перелічив трупи,   
 А не слав'ян. І став єси   
 На великих купах,   
 На розпутті всесвітньому   
 Ієзекіїлем.     
 І — о диво! Трупи встали   
 І очі розкрили;     
 І брат з братом обнялися   
 І проговорили   
 Слово тихої любові   
 Навіки і віки!   
 І потекли в одно море   
 Слав'янськії ріки!     
     
 Слава тобі, любомудре,   
 Чеху-слав'янине!   
 Що не дав ти потонути   
 В німецькій пучині   
 Нашій правді! Твоє море   
 Слав'янськеє, нове,   
 Затого вже буде повне,   
 І попливе човен   
 З широкими вітрилами   
 І з добрим кормилом,   
 Попливе на вольнім морі,   
 На широких хвилях.   
 Слава тобі, Шафарику,     
 Вовіки і віки,     
 Що звів єси в одно море     
 Слав'янськії ріки!     
     
 Привітай же в своїй славі   
 І мою убогу     
 Лепту — думу немудрую   
 Про чеха святого,   
 Великого мученика,   
 Про славного Гуса!   
 Прийми, отче. А я тихо   
 Богу помолюся,   
 Щоб усі слав'яни стали   
 Добрими братами,   
 І синами сонця правди,   
 І єретиками     
 Отакими, як Констанцький   
 Єретик великий!   
 Мир мирові подарують   
 І славу вовіки!     
     
 22 листопада 1845 в Переяславі     
   
