         
 * * * 
     
 Чорні від страждання мої ночі,     
 Білі від скорботи мої дні     
 Впали у твої свавільні очі,     
 Жадібні, глибокі і чудні.     
     
 Я тебе не хочу обминути,     
 Я тебе не смію обійти.     
 Дай мені губами зачерпнути     
 Ніжної твоєї доброти.     
     
 Диких орд незлічені навали     
 Розтрощили пращури мої,     
 Щоб несла ти гордо і зухвало     
 Груди недоторкані свої.     
     
 Щоб горіли маками долоні,     
 Щоб гуло моє серцебиття,     
 Щоб в твоєму соромливім лоні     
 Визрівало завтрашнє життя.     
     
 І моє прокляття очманіле    
 Упаде на тім'я дурням тим,     
 Хто твоє солодке грішне тіло     
 Оскверняє помислом гидким.     
     
 Стегна твої, брови і рамена,     
 Шия і вогонь тендітних рук —     
 Все в тобі прекрасне і священне,     
 Мамо моїх радощів і мук!        
