         
 ***   
     
 Весь обшир мій — чотири на чотири.  
 Куди не глянь — то мур, кутор і ріг.  
 Всю душу з'їв цей шлак лілово-сірий,  
 це плетиво заламаних доріг.  
 І дальше смерті — рідна батьківщина 1.  
 Колодязь, тин і два вікна сумні,  
 що тліють у вечірньому вогні.  
 І в кожній шибі — ніби дві жарини —  
 журливі очі вставлено. Це ти,  
 о пресвята моя зигзице-мати!  
 До тебе вже шляхів не напитати  
 і в ніч твою безсонну не зайти.  
 Та жди мене. Чекай мене. Чекай,  
 нехай і марне, але жди, блаженна.  
 І Господові помолись за мене.  
 А вмру — то й з того світу виглядай.  
