         
 ***     
     
 Уже Софія відструменіла,    
 відмерехтіла бузковим гроном.    
 Ти йшла до мене, але не встигла    
 за першим зойком, за першим громом.    
 Немов почвара в пекельнім колі,    
 довкола ж тіні, довкола кволі.    
 Благословляю твою сваволю,    
 дорого долі, дорого болю.    
 Сніги і стужа. Вітри й морози.    
 Гудки і крики. Чорні прокльони.    
 Собачий гавкіт. Крик паровоза.    
 І закмашини і заквагони.    
 Шпали і фари, пси і солдати,    
 рейки, і пруття, і загорода.    
 Впали і хода. Встали і хода.    
 В плечі штовхають нас автомати.    
 Квадратне серце — в квадратнім колі,    
 в смертнім каре ми падемо долі.    
 Благословляю твою сваволю,    
 дорого долі, дорого болю.    
 На всерозхресті люті і жаху,    
 на всепрозрінні смертного скрику    
 дай, Україно, гордого шляху,    
 дай, Україно, гордого лику!    
