         
 ***   
     
 Так ніхто не кохав. Через тисячі літ    
 лиш приходить подібне кохання.    
 В день такий розцвітає весна на землі    
 І земля убирається зрання..    
     
 Дише тихо і легко в синяву вона,    
 простягає до зір свої руки...    
 В день такий на землі розцвітає весна    
 і тремтить од солодкої муки...    
     
 В'яне серце моє од щасливих очей,    
 що горять в тумані наді мною...    
 Розливається кров і по жилах тече,    
 ніби пахне вона лободою...    
     
 Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..    
 Де ви бачили більше кохання?..    
 Я для неї зірву Оріон золотий,    
 я — поет робітничої рані...    
     
 Так ніхто не кохав. Через тисячі літ    
 лиш приходить подібне кохання.    
 В день такий розцвітає весна на землі    
 І земля убирається зрання..    
     
 Дише тихо і легко в синяву вона,    
 простягає до зір свої руки...    
 В день такий на землі розцвітає весна    
 і тремтить од солодкої муки...    
     
     
