         
 ЛІТО   
     
 Ходить літо берегами   
 в шумі яворів,   
 і замовкнув над полями   
 журавлиний спів.   
     
 В хвиль блакитнім прудководді   
 сонце порина...   
 і в барвистім хороводі   
 одцвіла весна.   
     
 Тане хмарка кучерява   
 в небі голубім.   
 Мліє день, і мліють трави   
 в лузі запашнім.   
     
 Але труд забув про втому,   
 про квіток печаль,   
 і у полі золотому   
 дзвонить гостра сталь.   
     
 Суне силою своєю,   
 як грози потік,   
 і прощаються з землею   
 колоски навік...   
     
 Та ніхто із них не знає,   
 що в хвилини злі   
 з їх печалі виростає   
 радість на землі.   
     
 1951   
