        
     
     
 * * *    
       
    Гей, рум'яні мої небокраї,    
    ви, міста, гомінливі кругом!    
    По країні весна пролітає    
    і шумить журавлиним крилом.    
       
    Пролітає над полем, над гаєм,    
    сипле квіти з ясного чола.    
    їй у відповідь серце співає,    
    стільки в ньому і світла, й тепла!    
       
    Вся вона, як усмішка дитини,    
    як усмішка дитини у сні...    
    І пливуть, як веселки, години,    
    і вітання, й музика, й пісні.    
       
    Хай сніги простяглися безкраї,    
    сиві хмари закрили блакить,—    
    по країні весна пролітає    
    і крилом журавлиним шумить.    
       
    1938    
