ГІМН ТРУДУ І СОНЦЮ    
     
 1     
     
 Як гордий соняшник, самого сонця син,   
 Лише до нього вид обертає квітущий,   
 Так ти, обернений до майбуття годин,   
 Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін   
     
 I знаєш: вічний ти, а все скороминуще.   
 Ти в простім одязі. Не пурпур, не єдваб   
 Тіл зделікачених, знесилених оздоби,—   
 Ні: блуза, що одна привабити могла б   
 Свободу-дівчину, кому король і раб—   
 Два різні вияви єдиної хвороби.   
     
 Не шабля і не спис, а молот і терпуг,   
 Не мрія, а ява, не порив, а потреба:   
 Із темних брил життя ти силою напруг   
 Витісуєш Нове — і синій виднокруг   
 Обійми розкрива скорителеві неба.   
     
 2   
     
 Гнуться присмерки віджилі   
 Перед сонячним життям,   
 Срібне полум'я флотилій   
 Крає груди небесам.   
     
 Грім, ухоплений рукою,   
 Світить далі голубій.   
 Геть, уславлений спокою!   
 Ми в труді, у боротьбі!   
     
 Для нового Прометея   
 Твій огонь не згас у млії   
 П'ятикутною зорею   
 Сяє сонце на землі.   
     
 3     
     
 Усе злічити й скерувати,   
 Узяти небо в береги,   
 І перетяти світ проклятий   
 Промінням волі і жаги,   
     
 У праці, в муці стиснуть зуби,   
 В боях устоять, як граніт...   
 Ну, справді, що нам до Гекуби,   
 Як ми новий створили світ?   
     
 4   
     
 Міцних, вузлуватих, потрісканих рук   
 Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук,   
 Зловісні примари очей не вжахнуть,   
 Бо видиться ясно ясна для них путь.   
     
 Ці руки — ти бачиш? — цих рук міліон.   
 Ці руки — за троном хитається трон,   
 Ці очі по кроку вимірюють крок,   
 І падають мури, як жовтий пісок.   
     
 Де сон староденний, мов крига, застиг,   
 Творці вибиваються з темних кормиг.   
 'У світі найкраще — визволення крик.   
 Мільйони трудящих—один робітник.   
     
 1931—1932   pp.     
   
