         
 * * *    
       
 Так, ти одна, моя любове,    
 Даєш мені снагу обнови,    
 Народжуєш мене щодня    
 Інакшим, іншим, ніби з дна    
 Душі кремнистої моєї    
 Виборсуєш нові камеї    
 З моїм обличчям... Боже мій,    
 Мене ти змінюй, та не смій    
 Своє натхнення на забаву    
 Перевести, смішну й лукаву,    
 І, творячи немовби в сні,    
 Чужі прикмети дать мені!    
 Живу я правдою тією,    
 Що птах не може стать змією,    
 Що маску будь-яку лакей    
 Бере, бо все йому о'кей!    
 А я не раб, не хитрий служка,    
 Чия натура, як подушка,    
 Податлива й м'яка! Мені    
 Пасують риси кам'яні.    
 То звершуй переміни диво,    
 Але поважно і правдиво,    
 Щоб не осліп і не оглух    
 В чужому образі мій дух.    
   
