         
 * * *    
       
 Над нашим світом і під нашим світом    
 Є ще світи великі і малі.    
 Туди ми долітаєм тільки світлом    
 І музикою темної землі.    
       
 Туди мене хтось ненастанно кличе,    
 Вистелює блакитом щемну путь;    
 Так ніби прагне в сяйво таємниче    
 Душі, моєї подих обернуть.    
       
 Десь там у зорях мерехтить віола,    
 Льняна коса, як нива осяйна.    
 І кров моя бринить, палюча й гола, -    
 Немов небес віддалена струна,    
       
 Можливо, все, що пам'ятати треба    
 Моїй душі серед страждань і втіх,    
 Це — тільки карта зоряного неба    
 І поклик безміру — з очей твоїх!    
   
