         
 ***   
     
 О принесіть як не надію,    
 То крихту рідної землі:    
 Я притулю до уст її    
 І так застигну, так зомлію…    
     
 Хоч кухоль з рідною водою!..    
 Я тільки очі напою,    
 До уст спрагнілих притулю,    
 Торкнусь душею вогняною.    
     
 12.IX.1921     
