         
 Пісня про рушник   
     
 Рідна мати моя, ти ночей не доспала,    
 Ти водила мене у поля край села,    
 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,    
 І рушник вишиваний на щастя дала.    
 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,    
 І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.    
 Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,    
 І зелені луги, й солов'їні гаї,    
 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,    
 І засмучені очі хороші твої.    
 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,    
 І засмучені очі хороші, блакитні твої.    
 Я візьму той рушник, простелю, наче долю,    
 В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.    
 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:    
 І дитинство, й розлука, і вірна любов.    
 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:    
 І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.    
