         
 Хмарина в небі голубім    
 Пливе, як мрія,одиноко,    
 І вітру раннього потоки    
 Несуть її крилом своїм.    
       
 Куди ти мчиш, куди летиш,    
 Моїх поривів птице рання?    
 Ще по ярах лежить світання,    
 Як неба вистояна тиш.    
       
 Шумлять тополі-сторожі,    
 Але тобі нема межі,    
 Де кличуть сонце урочисті    
 Бори в зеленому намисті.    
       
 Ми ще зустрінемось колись,    
 А зараз мчи, моя крилата,    
 На схід, над Каспієм горбатим,    
 Як над минулим, зупинись.    
       
 Тут жив співець. Огні заграв    
 Йому ще снилися крізь муку,    
 У серці він носив розлуку    
 І на Украйну позирав.    
       
 Серед оновлених полів    
 Спинися, райдужна, далека.    
 Тут шлях лежав і мліла спека.    
 Тут він за всіх переболів.    
       
 На дорогі його сліди    
 Дощами спражними спади!    
       
   
