         
 ШЕВЧЕНКО 
     
 Не поет   —   бо це ж до болю мало,   
 Не трибун   —   бо це лиш рупор мас,   
 І вже менш за все   —   «Кобзар   
 Тарас»   
 Він, ким зайнялось і запалало.   
 Скорше   —   бунт буйних майбутніх   
 рас,   
 Полум'я, на котрім тьма розтала,   
 Вибух крові, що зарокотала   
 Карою за довгу ніч образ.   
     
 Лютий зір прозрілого раба,   
 Гонта, що синів свяченим ріже,   
 У досвітніх загравах   —   степа   
 З дужим хрустом випростали крижі.   
     
 А ось поруч   —   усміх, ласка, мати   
 І садок вишневий коло хати.     
