        
 ***   
     
 Моя любове! Я перед тобою.   
 Бери мене в свої блаженні сни.   
 Лиш не зроби слухняною рабою,   
 не ошукай і крил не обітни!   
 Не допусти, щоб світ зійшовся клин  ом  ,   
 і не прис  н  и, для чого я живу.   
 Даруй мені над шляхом тополиним   
 важкого сонця древню булаву.   
 Не дай мені заплутатись в дрібницях,   
 не розміняй на спотички доріг,   
 бо кості перевернуться в гробницях   
 гірких і гордих прадідів моїх.   
 І в них було кохання, як у мене,   
 і від любові тьмарився їм світ.   
 І їх жінки хапали за стремена,   
 та що поробиш,— тільки до воріт.   
 А там, а там... Жорстокий клекіт бою   
 і дзвін мечів до третьої весни...   
 Моя любове! Я перед тобою.   
 Бери мене в свої блаженні сни. 
