         
 ***   
 Життя іде і все без коректур.    
 І час летить, не стишує галопу.    
 Давно нема маркізи Помпадур,    
 і ми живем уже після потопу.    
 Не знаю я, що буде після нас,    
 в які природа убереться шати.    
 Єдиний, хто не втомлюється, – час.    
 А ми живі, нам треба поспішати.    
 Зробити щось, лишити по собі,    
 а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,    
 щоб тільки неба очі голубі    
 цю землю завжди бачили в цвітінні.    
 Щоб ці ліси не вимерли, як тур,    
 щоб ці слова не вичахли, як руди.    
 Життя іде і все без коректур,    
 і як напишеш, так уже і буде.    
 Але не бійся прикрого рядка.    
 Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.    
 Не бійся правди, хоч яка гірка,    
 не бійся смутків, хоч вони як ріки.    
 Людині бійся душу ошукать,    
 бо в цьому схибиш – то уже навіки.    
     
 Джерело: Поезія, "Наукова Думка", К., 1998.   
     
