         
 ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК 
 У темнім лісі, за горами,   
 Зібравсь усякий звір:   
 Вовки, лисиці з ховрахами,    
 Зайці дурні, шкодливий тхір    
 І ще там деяких чимало    
 Безпечно в лісі панувало.    
 Була і пасіка у них...    
 Нехай, мов, люди не гордують,    
 Що тільки все вони мудрують   
 У хуторах своїх!  
 От радиться громада стала —    
 Кому б то пасічником буть?    
 Лисичка зараз і вгадала:   
 Ведмедика кликнуть!  
 Послухали і по-дурному    
 Постановили, іцо нікому    
 Так не впадає, як йому.    
 Не то розумний — дурень знає    
 І скаже світові всьому,    
 Як скрізь Ведмідь той мед тягає, —   
 Так де тобі! І не кажи,—   
 Себе, мов, стережи! 
 Почав Ведмідь хазяйнувати,    
 У пасіці порядкувати:   
 Щодня він мед тягав   
 Та в берлозі ховав.    
 Дознались, кинулись до його —    
 І меду не знайшли нічого...   
 До суду потягли,    
 Прогнали злодія старого   
 Та ще й приказ дали:   
 Заперти бісового сина    
 На цілу зиму в берлозі.    
 Ведмедику лиха година:   
 Зарився у лозі,    
 Дарма, про все йому байдуже,   
 Лежить та ласує медком.    
 «З тобою,— дума,— милий друже,    
 Нам тільки й жити двом».   
     
 Таких Ведмедів на приміті  
 Ще трохи є у нашому повіті.   
 (1864-1872)   
   
