         
 МОВА ВЕЛИЧАВА 
     
 Якщо в нашій безталанній мові   
 Набереться двісті тисяч слів,   
 То за кожне українське слово   
 Вже поклали сто голів...   
     
 Нашу мову величаву   
 Чуємо не всюди.   
 І не мова винна в цьому   —   
 Винуваті люди.   
 Не вживеться щира мова   
 З кволими рабами,   
 В яких думка на припоні,   
 Язик за зубами.   
 У чиновницьких чуланах,   
 Де столи дубові,   
 Де неволя і сваволя,   
 Тісно нашій мові.   
 По крамницях та пивницях,   
 Де й повітря п'яне,   
 Гасне, в'яне слово наше   
 Степове, духмяне.   
 Не для «куплі» мова наша   
 І не для «продажі».   
 Не для того, щоб базікать   
 На ледачім пляжі.   
 Наше слово не ввібгати   
 У сухі трактати,   
 Щоб лакейством хліба кусень   
 Підло заробляти,   
 Щоб брехати, щоб дурити,     
 Забивати баки,   
 Позичаючи нахабно   
 Очі у собаки.   
 На зачовганих асфальтах,   
 Де смолою пахне,   
 Наше слово крила губить,   
 Наша мова чахне...     
