         
 ПРИСВЯТА   
     
 Він був сином мужика     — і став володарем в царстві духа.   
 Він був кріпаком     — і став велетнем у царстві людської культури.   
 Він був самоуком     — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.   
 Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.   
 Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду...   
 Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.   
 Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті     — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.   
 Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.   
