         
 ДЕКАДЕНТ   
     
 (В. Щуратові)   
     
 Я    декадент? Се новина для мене!   
 Ти взяв один з мого життя момент,   
 І слово темне підшукав та вчене,   
 І Русі возвістив: «Ось декадент!»   
     
 Що в моїй гіісні біль, і жаль, і туга —   
 Се лиш тому, що склалось так життя.   
 Та є в ній, брате мій, ще нута друга:   
 Надія, воля, радісне чуття.   
     
 Я не люблю безпредметно тужити   
 Ні шуму в власних слухати вухах;   
 Поки живий, я хочу справді жити,   
 А боротьби життя мені не страх.   
     
 Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,   
 Не раз і прів, і мерз я, і охрип,   
 Та ще ж оскомини хронічної не маю,   
 Катар кишок до мене не прилип.   
     
 Який я декадент? Я син народа,   
 Що вгору йде, хоч був запертий в льох.   
 Мій поклик: праця, щастя і свобода,   
 Я є мужик, пролог, не епілог.   
     
 Я з п'ющими за пліт не виливаю,   
 З їдцями їм, для бійки маю бук,   
 На празнику життя не позіваю,   
 Та в бідності не опускаю рук.   
     
 Не паразит я, що дуріє з жиру,   
 Що в будні тільки й дума про процент,   
 А для пісень на «шрррум» настроїть ліру.   
 Який же я у біса декадент?   
     
