         
 ШЕЛЬВАХ  
     
 Ой та нікому так, нікому,  
 Та як жовняру молодому  
 у кабатинці, у ремінню  
 Ходити шельвах по камінню,  
 Ой та по зимнім, зимнесенькім  
 У кабатиню тонесенькім.  
 Ой ходить шельвах по морозі,  
 А камінь тріснув на підлозі;  
 Ой камінь тріснув, жовняр свиснув,  
 До себе ціпко гвер притиснув,  
 Та й білі руки ломле, гріє,  
 Що аж му серце в грудях мліє...  
 Ой серце моє крем'яноє,  
 Чому не тріснеш й ти надвоє?  
 Укрився місяць зороньками,  
 Заплакав жовняр сльозоньками;  
 Заплакав жовняр сині очі,  
 А під ногами сніг скрегоче.  
 А жовняр ноги підоймає,  
 До місяченька промовляє:  
 «Ти, місяченьку, перекрою,  
 Не дай ти, боже, долю мою!»  
     
