         
 ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ!    
     
 У синє море сонце ясне тоне,    
 І своє світло, ніби кров, червоне,    
 По всій країні доокола сіє;    
 А там зозульку в гаю десь чувати,    
 А там дзвіночок став селом кувати,    
 Там в борі вітер листям шелевіє:    
 Пречиста діво, радуйся, Маріє...    
     
 Пречиста діво, радуйся, Маріє!    
 Он молод жовняр ліг си на мураві,    
 Личко студене, шати му кроваві, —    
 Розстрілен нині; бо самий не вміє...    
 Камраття  [1]   яму темну му вкопали    
 І на спочинок бідного в ню склали;    
 Уже не скаже, як дзвінок запіє:    
 «Пречиста діво, радуйся, Маріє...»    
     
 Пречиста діво, радуйся, Маріє!    
 Під плотом сіла удовиця-мати,    
 До себе тулить бідне сиротяти    
 І плаче ревне, серденько їй мліє, —    
 Ба вже не плаче, вже і не голосить,    
 Склонила голов — більше не підносить;    
 Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...    
 Пречиста діво, радуйся, Маріє.    
     
 Пречиста діво, радуйся, Маріє!    
 Там онде блудить сплакана дитина    
 Без тата, мами, бідна сиротина,    
 Нічо не їло, душечка му мліє, —    
 І хоче в хату бідня навернути,    
 Господар псами тровить єго, чути:    
 Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє...    
 Пречиста діво, радуйся, Маріє.    
     
 Пречиста діво, радуйся, Маріє,    
 Бо я не можу... Вшак  [2]   я маю душу,    
 І чути мушу, і дивити мушу,    
 Що тут на світі, ах, тутки ся діє;    
 Да як до гробу зложать моє тіло,    
 Де темно, тісно, студено, зотліло,    
 Де нич  [3]   не плаче, де усе німіє,—    
 Пречиста діво, радуйся, Маріє!    
     
 [1861]    
     
  
   [1]       Камраття — товариші. 
   [2]       Вшак — адже. 
   [3]       Нич — нічого, ніщо. 
