         
 Дезертир    
     
 Ой сів же він при столику,    
 При світлі думав,    
 Писаннячко дрібнесеньке,    
 А він го читав.    
     
 Писаннячко дрібнесеньке,    
 Листочок — як сніг;    
 Склонив же він головоньку    
 К столові на ріг.    
     
 «Ой ненечка старенькая    
 Ми пише в одно,    
 Що там зима тяженькая,    
 А їй студено;    
     
 Нема, нема єї кому    
 Врубати дрівець,    
 Бо їй синок один в дому,—    
 Цісарський стрілець»    
     
 І схопився, як поломінь,    
 Полетів, як птах,    
 А вітер з ним не йде вдогіїїь,    
 Бо годі му так;    
     
 Бо він летить до матоньки    
 Старої домів,    
 Дрівець єї врубатоньки,    
 Би хатку нагрів.    
     
 [1861]    
     
