         
 Ода совісті    
       
 Дослідів зливи. Каскади думок.    
 Експериментів напружений крок.    
 Ось Феофанія. Ген там Дубна.    
 В криниці пізнання не бачу я дна!    
 Та голос підношу за бомбардування    
 Ядра таємниці! Хай тихе світання    
 Розчепиться криком хитрющого кварка!    
 Хоч сумнів, як ворон, нав'язливо карка:    
 Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?!    
 Чого ж Оппенгеймер заламував руки?!    
 Чи ж фізики атомних псів розпустили?    
 Та в Хіросімі згоріли й могили!    
 Як совість народів звелася з золи,    
 Чи ж фізики атомних псів відтягли?!    
 Намордник на бомбу! Скигління біди!    
 Вже атомний лайнер хрускоче льоди!    
 А в тиші стозвукій на всі голоси    
 Виють і виють атомні пси...    
 Крізь виверти мозку й фашистську грізьбу    
 Над вченим хай сяє моральне табу:    
 Жодного грама науки для зла.    
 Добро хай осяює мудрість чола,    
 Хай воля пізнання розгортуе дії,    
 Хай совість весніє, хай світ молодіє,    
 Хай вітер зеленим своїм язиком    
 Підтверджує серця весняний закон:    
 Жити. Творити. Світ берегти.    
 Світити людині на цілі світи.    
 Холонуть зірки. Але чуйно і зірко    
 Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!    
